Запорожские казаки - роль в истории.

[VokialMax]

DOBERMAN

(хотя и не со всем согласен зато ветку опять интересно стало читать )

[Damian]

DOBERMAN

А толку что Хмельницкий поднял хлопов, развалил половину великого государства, залил ее кровью, превратил некогда благодатные земли в пепелища, уничтожил намечавшийся культурный расцвет,

Это, надо полагать, скорее к Польше относится? Ибо благодатных земель опосля к Украйне присоединили не в пример тогдашним, да и "культурный рассвет" воспоследовал

привел на родные земли татар...

А раньше татары там и не показывались? Или, мож не служили больше никому? Или устроили на Украйне какое новое ханство?

[DOBERMAN]

VokialMax

 

Пришла пора наточить палаш, растопырить крылышки, насыпать овса бовому коню и начистить карацену

 

хотя и не со всем согласен

 

Поподробнее, пожалуйста

[ManowaR]

А зачем нужно осиное гнездо, когда под боком обученная, вооруженная и дисциплинированная армия?

 

Интересно почему ж это осиное гнездо раньше не уничтоожили? Потому как нужно было, в край нужны были, не справлялась армия с татарами, зато казаки справлялись. А как выжгли Крым, кстати при непосредственном участии казаков, так и уничтожили Сечь. Короче, крайняя неблагодарность. Напоминает ситуацию с Махно, когда на его плечах захватили Крым, а потом тутже объявили предателем.

 

 

А ты бы не укрепил? Или ты бы пошел не знаю куда воевать не знаю за что, когда под боком такое богатство? Да и порядки наводить среди крестьян, должен признаться - это истинное удовольствие.

 

О том вообщем то и говорили, что трус и палач...

 

Грабежа, раздора, огня и кровопролития?

Ну ну, это откуда? Во времена Хмельницкого и до него, казаки боролись с турками и татарами, а реестровцы верой и правдой служили королю, так что я не понимаю причём здесь все эти эпититеты. Да, поддерживали казаки востания, ну так ведь давели же такие магнаты как Ярема Украину до предела... Вот вам и востания и ноги у освобадительной войны там ищите...

Не верю! Чтобы люди, пьянствующие дни и ночи напролет, вдруг переставали пить? Вы сами то в это верите?

А я верю, и этот описано у многих историков. Если нужно конкретные ссылки завтра гляну... Хотя ты сам вывешивал несколько страниц назад описание козацкого братства французким инженером (как там его?) там чёрным по белому написано казаки в походах не пили...

 

 

А толку что Хмельницкий поднял хлопов, развалил половину великого государства, залил ее кровью, превратил некогда благодатные земли в пепелища, уничтожил намечавшийся культурный расцвет, привел на родные земли татар... дальше просто не буду продолжать.

 

Да будет вам, я бы посмотрел на этоо под другим углом. Хмельницкий начал казацкую войну, чтобы сбросить ярмо польских магнатов, которое душило и пило кровь Украины. Дал мощный толчок культурному развитию. Ну а татары, а что татары. Нужна была кавалерия, вот и пришлось мириться с врагами, так что это было практически военной хитростью...

 

Пришла пора наточить палаш, растопырить крылышки, насыпать овса бовому коню и начистить карацену

Всегда найдётся острая сабелька и верный самопал, тока чуб надо отрастить

[DOBERMAN]

Интересно почему ж это осиное гнездо раньше не уничтоожили? Потому как нужно было, в край нужны были, не справлялась армия с татарами, зато казаки справлялись. А как выжгли Крым, кстати при непосредственном участии казаков, так и уничтожили Сечь. Короче, крайняя неблагодарность. Напоминает ситуацию с Махно, когда на его плечах захватили Крым, а потом тутже объявили предателем.

 

Жизнь вообще несправедливая штука. С точки зрения политики они уже просто стали не нужны. От них проблем уже было больше чем пользы. И еще: где вы видели благодарных властителей?

 

О том вообщем то и говорили, что трус и палач...

 

 

Совсем трус! Сам, с небольшим отрядом ринулся усмирять бушующюю Украйну. И это по вашему трус? А вот то что палач - это придает даже некоторой пикантности образу. Вы хотите чтобы он жалел холопов, восставших против державы и короля? Чтобы он жалел холопов разорявших маетки и насиловавших шляхтянок? Да никогда! Я бы сам на его месте делал также. Вот только не щадил бы никого, залил бы всю страну кровью.....

 

Ну ну, это откуда? Во времена Хмельницкого и до него, казаки боролись с турками и татарами, а реестровцы верой и правдой служили королю, так что я не понимаю причём здесь все эти эпититеты. Да, поддерживали казаки востания, ну так ведь давели же такие магнаты как Ярема Украину до предела... Вот вам и востания и ноги у освобадительной войны там ищите...

 

Начнем с того, что они не боролись, а ходили в набеги. Казак - типичный разбойник, служащий тому, кому выгодно. Точно также флибустьеры продавались то английской короне, то французской, мотивируя свои грабежы Нового Света войной с Испанией.

 

А я верю, и этот описано у многих историков. Если нужно конкретные ссылки завтра гляну... Хотя ты сам вывешивал несколько страниц назад описание козацкого братства французким инженером (как там его?) там чёрным по белому написано казаки в походах не пили...

 

Будем ждать. Но все равно не пить они не могли.

Интересно что они делали с трофейными спиртными напитками? выливали?

 

Да будет вам, я бы посмотрел на этоо под другим углом. Хмельницкий начал казацкую войну, чтобы сбросить ярмо польских магнатов, которое душило и пило кровь Украины. Дал мощный толчок культурному развитию. Ну а татары, а что татары. Нужна была кавалерия, вот и пришлось мириться с врагами, так что это было практически военной хитростью...

 

Люди! Когда вы уже наконец будете думать своей головой, а не чужими???!!!!

Когда у вас будет собственное мнение, а не позаимствованное?

 

Ага... казаки грабежами и пепелищами дали толчок культурному развитию... щас! Где это вы видели чтобы после братоубийственной войны был подъем культуры???

Начнем с того, что магнаты были исконными владетелями этих земель, так как большая часть из них возводило свой род к Рюрику и Гедимину.

 

Хорошая военная хитрость... Сами от нее потом и порстрадали

[swend]

собственное мнение

Это ИМХО что ли? Да оно тут у всех есть.

[DOBERMAN]

swend

Может я не совсем правильно выразился. Просто меня поражает идентичность мыслей большинства камрадов в этой ветке с тупым школьным курсом. написанным по быстрому в годы становления "Незалежнои та самостийнои"... При таких раскладах я начинаю подумывать что глобус Украины - это не шутка, а Адам и вправду был украинцем

[Chernish]

Кэшиктен

 

2_Chernish - Киевская русь - не украинское достижение хотябы потому, что

украинцев, как нации тогда не было.

- Росийская империя - ???

- СССР сделан руками малоросов?, но потомки галов не гордятся тем,

что их предки (рабы в Риме) построили колизей, и тем, что там

выступали галы-гладиаторы.

 

 

Эээ, если вы хотите ставить вопрорс в такой плоскости, то будьте любезны идти до конца и заявить что в таком случае Киевская Русь и не русское достижение, потому что русских тогда как нации не было.

 

А насчет рабов я бы вообще вам бан вынес - за оскорбление украинцев и разжигание межнациональной розни вредной для России.

(это кроме того что это неправильно по существу: Россия стала империей только после воссоединения с Украиной, причем весь XVIII век украинцы доминировали в русской (великоруской) культуре, церкви и государственности, поставляя России кадры священников, канцлеров, генералов и проч

в СССР украинцы так же никоим образом не были "рабами" как вы тут осмелились выразиться, а являлись полноправной основой страны - и армии - всем известно что украинцы лучшие служаки чем русские, что украинцы составляли до 40% офицерского корпуса ВС СССР)

[ManowaR]

Может я не совсем правильно выразился. Просто меня поражает идентичность мыслей большинства камрадов в этой ветке с тупым школьным курсом. написанным по быстрому в годы становления "Незалежнои та самостийнои"...

 

Ну скажем прямо, что в советской истории, польские магнаты тоже описаны ни как радетели украинского народа, кстати, а тя не смущает, то что практически нет историков подтверждающих твои выводы? Помоему доказывать то, что нравиться тебе, а всех остальных обвинять в слепом покланении школьному курсу, несколько не правильно, где доказательства, комрад???

 

И еще: где вы видели благодарных властителей?

Тут я с тобой полностью согласен, и поляки тоже там же...

Сам, с небольшим отрядом ринулся усмирять бушующюю Украйну. И это по вашему трус?

А вот это дурасть, поздно полез, неужели такой "великий" не смог усмотреть раньше, что у Украины уже фитиль зажёгся?

Начнем с того, что они не боролись, а ходили в набеги. Казак - типичный разбойник, служащий тому, кому выгодно.

 

эээ нет, тут я с тобой не согласен. Это всётаки не разбойник, а защитник. Защищал от турков с татарами, и набеги проводили в основном тоолько против них. Или может ещё против кого? Кстати когда польше грозила опасность, то шли на помощь королю, и совсем не потоому, что он больше платил, или ты не помнишь этих моментов, я могу напомнить... Было, конечно, что шли воевать за того, кто платил, но это была не вся Сечь, не нужно её одним гребнем чесать.

Кстати не вижу ничего в этом плохого...

Ага... казаки грабежами и пепелищами дали толчок культурному развитию... щас! Где это вы видели чтобы после братоубийственной войны был подъем культуры???

 

Не преувеличивайте, Украина дышать стала свободней после того как с неё стряхнули магнатов и прочих паразитов. Начались строиться новые православные храмы - центры тогдашнего образования. Стал развиваться Киев, да много чего. Да и какие грабежи, нигде не читал чтобы казаки, сражаясь с поляками, кроме магнатов кого-тоо грабили, да и культурных центров война совсем не каснулась, тотже Киев.

[Ronin]

Князю Дмитрию было наплевать на всех.

Это так же верно, как и то, что он был святой. Любому воинскому человеку, тем более такому знатному и харизматичному нужно признание. И театров военных действий, где он мог его получить было предостаточно. Поляки его очерняют доморощеные националисты обожествляют. Где же истина ? )) А истина в том, что он был намного более талантливый полководец и лидер, политик и стратег, чем те, кому он служил. если бы он не организовал Сечь. Окраиной татарских земель был бы не Днепр а пригороды Львова.

А ты бы не укрепил? Или ты бы пошел не знаю куда воевать не знаю за что, когда под боком такое богатство? Да и порядки наводить среди крестьян, должен признаться - это истинное удовольствие.

Доберман, ты на деревне был когда ни будь ? ты наверное считаешь, что крестьяне, это такие лентяи и пропойцы, которые сеять и пахать не хотят, а хотят лишь жечь панские маетки да мародерствовать ?

Просто поляки ставили украинское крестьянство в такие условия, что выбор был не велик: либо здохнуть на панщине, либо взять косу и пойти на пана, либо уйти на сечь и пойти на пана... )

Ну а то, что Ярёма забабахал из маетка реально неприступный замок(и это далеко не на границе с турцией или татарами), держал неслабые военные силы(личные) много говорит о его храбрости в отношении его же собственных крестьян и о том, что он действительно понимал на что нарываецца своими действиями.

И что же в ней такого государственного

это была военная республика с самыми демократичными законами на то время. И кто по твоему мог хоть как то блюсти интересы простого народа, проживавшего на этой территории ? Поляки ? они своей безопасности от того же народа обеспечить не могли... Кто мог предупредить о новом заходе татар ? кто мог отбить женщин и детей уведенный в ясырь ? кто сторожил Степь ? Ярёма ? Он сторожил лишь самого себя, делая вид что обороняет Польшу и Кроля.

Отбросьте все, чем вас пичкали долгие годы и поставьте себя на место казака

Хорошо... давайте попробуем... Я родился в простой селянской семье, и с малых лет знал только плуг и косу. И тем не менее к двадцати годам я до сих пор одет в мешковину и бос. Зато мой ровесник - сын польского пана одет в парчу и гоняет перепелов по моим посевам жыта.

Я свиснтул, чтобы спугнуть перепелов и наломать панскому избалованному выродку охоту. Молодой шляхтич налился кровью, Здесь мы можем увидеть понимание поляков о справедливости и порядке. В лучшем случае я получаю розг. Можно и хату спалить. Доберман подскажет - можно и на кол посадить. Но это все ерунда... дело в том, что наш харизматичный пан, который практически в одиночку (в сопровождении всего 50 и гайдуков ) может разогнать целое крестьянское восстание в 100 человек из стариков и женщин, отсиживался в своей фортеции пока татары грабили неприкрытое село. Увели сестру и мать и малолетних братьев. Потоплати покосы и сожгли хату. Что вы мне прикажете делать в таком случае ? или даже если это произошло не со мной а с моим соседом?

Я ухожу на Сечь. Пару походов в крым - и я ужэ стреляный козак. У меня шаравары из парчи, турецая сабля, ружье и два пистоля. Хороший конь и збруя... Своих родичей из туреччины вызволить не удалось... зато вызволили много других... походом так жэ возместили убытки моральные и материальные, взяв всё, что не приколочено к полу...

Выдалась свободная година.. можно наведацца и в родные места... Как там ? Панчик еще гоняет перепелов ?.. Можно рассказать ему о своем понимании закона и справедливости...

 

И притом, разве вы не знаете наш украинский извечный принцип: "моя хата з краю - ничого не знаю"?

а этот принцип появился не во времена Сечи. Тогда наша хата была далеко не с краю... Она стояла поперек горла многим.... Этот принцип появился в обескровленной украине много позжэ...

А толку что Хмельницкий поднял хлопов

Холопов поднял не Хмель. Их подняли сами ляхи. Не нужно пилить сук, на котором сидишъ. Литвины это знали. А поляки были слишком "гонористые", чтобы понять, что не народ зависит от них а они от народа.(правда это справедливо не со в семи народами. Многие европейские народы представляют собой безвольную массу, управдять которой и защищать которую и призвано дворянство. Но не славяне. Не украинцы. Мы испокон веков имели совершенно другой родовой и общинный уклад. Мы решали дела и защищались "Всем Миром". Сечь - это естественная форма самообороны народа, пытающегося отстоять свою независимость он навязываемого крышывания польской знати, которая только паразитировала на крестьянстве. )

Не верю! Чтобы люди, пьянствующие дни и ночи напролет, вдруг переставали пить? Вы сами то в это верите?

Сечь это не регулярная царская армия, где служили за страх и жалование, и пили до, во время и после боя. Сечь - это братство. И здесь на практике реализовывался принцып "Один за всех и все за одного" Козаки умели пить. Но если на походе в кошэ находили пьяного, то ему давал палок весь кош приговаривая "Нэ дай Богэ, щоб такый стояв зи мною плич о плич у скрутну хвылыну"

 

2_Chernish - Киевская русь - не украинское достижение хотябы потому, что

украинцев, как нации тогда не было.

 

Ну хоть это осознаете. Радует.

Нет... меня это всегда убивало... кем жэ были мои предки, козаковавшие 300 и 400 лет назад ? русскими ? поляками ? татарами ? И почему тогда в итоге получился украинец ? ИМХО название не разьеденяет поколения и роды. Народ может существовать без государства, без короля, занати, атрибутов, герба, гимна и прочего. Спросите Кельта. Народ - это род. Украинец, это человек, который осознает, что его предки прожили на этой земле сотни лет. Возделывали ее и защищали изпокон веков.

А зачем нужно осиное гнездо, когда под боком обученная, вооруженная и дисциплинированная армия?

это вы за кого ? ЕСли за русскую армию, то она брала всегда ни этими качествами... если за польскую... то русская армия не смотря на эти свойства все равно оказалась сверху... ) Можит быть о шведской армии или о прусской ? ну тогда это верно... Но при чем сдесь они..)))

 

Пришла пора наточить палаш, растопырить крылышки, насыпать овса бовому коню и начистить карацену

Мая хата - мая Сечъ!.. ))) Пять трофейных мушкетов заряджэни и чэкають... а те кто не умеют стрелять - будут пезаряжать...)

 

Да будет вам, я бы посмотрел на этоо под другим углом. Хмельницкий начал казацкую войну, чтобы сбросить ярмо польских магнатов, которое душило и пило кровь Украины. Дал мощный толчок культурному развитию. Ну а татары, а что татары. Нужна была кавалерия, вот и пришлось мириться с врагами, так что это было практически военной хитростью...

вот -вот...

 

вообще говоря углы зрения это очень хитрая штука... вот как могли бы выглядеть события двухтысячной давности с точки зрения современного права:

Иисус Христос, рожненный в Назарете, мать Мария, отец неизвестен. Был лидером крайне радикальной анархиченской рилигиозной сеты, сеявшей религиозную нетерпимость и социальную вражду. Выступал против законного и демократичного правления Рима на "защищаемой " территории Израиля. Был организатором безпорядков и стихийных незакооных митингов и собраний. Занимался шарлатанством. Призывал к свержению законных властей и призывал население к свержению законной взасти, фальсифицыровав свои полномочия, дилигируемые ему Богом. (Этот вообще наукой не признат. Практически не доказан. И юридической силы не имеет). Врезультате удачной антитеррористической апирации в содействии с разветвленной сетью информаторов, был схвачен и препровождено в Следственной изолятор доблестным римским отрядом специального назначения. Был осужден на открытом гражданском суде и приговорен к казни через разпятие....

 

Точки зрения могут совершенон по разному представить нам одни и те жэ факты, поэтому я прото улыбаюсь когда историки говорят "Я признаю только факты"...

[VokialMax]

swend

Это ИМХО что ли?  Да оно тут у всех есть.

просто с чьим-то приходится считаться чаще...

DOBERMAN

Поподробнее, пожалуйста

хмельницкий... что ж поделать - ну вот старое у меня отношение к нему, как к национальному (украинскому и русскому ) герою! :P ИмеюМнениеХренОспоришь

Ronin

Народ может существовать без государства, без короля, занти, аотибутов, герба, гимна и прочего.Спросите Кельта. Народ - это род. Украинец, это человек, который осоздает, что его пердки прожили на этой земле сотни лет. Возделывали ее и защищали изпокон веков.

ага. вот вам и старая проблема - как определить "народ", "этнос" - включая проблему "национальной идентичности" и "этнического самосознания"

кстати, ронин, надеюсь ты имел в виду "предки", а не то, что ты написал?

[DOBERMAN]

Ща я отвечу! По полной!

[DOBERMAN]

Для начала Наталья Яковенко, талантивый современный украинский историк.

 

Польща та поляки в шкільних підручниках історії, або відлуння давнього й недавнього минулого*

 

Тепер повернімося до стереотипу Польщі та поляка, що репродукується у рамках цих фобій. Зазначу, що зосереджуся лише на найновіших підручниках і посібниках, написаних упродовж 1997-1998 років. Загалом їх вдалося переглянути 14, і то відбираючи лише апробовані або Міністерством освіти, або науково-методичними радами різних освітніх структур. За винятком двох наскрізних, усі вони присвячені періодові, що мене тут цікавить — давній історії України (до кінця XVIII ст.). Один із-поміж них переміг у конкурсі Міністерства освіти й Ліґи українських меценатів, а ще один відзначений серед кращих у конкурсі Міжнародного фонду «Відродження» у рамках програми «Трансформація гуманітарної освіти». Нагороджені книжки концептуально майже не відрізняються від решти, а кращі хіба тим, що містять менше фактографічних помилок і не демонструють такої прикрої й нудної мовної безпомічності. Авторами згаданих 14 підручників — часто в парі з учителями-методистами — є науковці з Інституту історії України Національної Академії наук, викладачі Київського державного університету та Київського педуніверситету, викладачі вузів з обласних міст; двох прізвищ мені зідентифікувати не вдалося. Цитуючи підручники, я умисне не називатиму авторів — із тієї простої причини, що всі проаналізовані книжки, на жаль, однаково погані. Тож нехай хоч формула nomina sunt odiosa прикриє цей невеличкий скандал усередині нашого цеху.

 

Наявні в підручниках стереотипні кліше (в тому числі лексичні) такою мірою повторювані, що надаються до об'єднання як за рівнем аґресивності, так і за змістовим наповненням.

 

Отже, перший стереотип, найнепримиренніший за своїм словесним оформленням: поляки — це окупанти, які провадять планомірну політику підкорення й денаціоналізації України (делікатна синоніміка, за допомогою якої збірний образ «поляків» підміняється то «польським урядом», то «польською шляхтою», не повинна вводити в оману: адже Хмельницький — до чого провадить уся оповідь! — повстав таки «проти поляків»). Той факт, що в описувані часи «поляк» — це не етнонім, а політонім, причому дотичний тільки до шляхти, й то будь-якого етнічного походження, тоді як люди нижчих станів дізналися, що й вони теж «поляки», либонь на пару століть пізніше, наших авторів не турбує. Відтак, у шкільних підручниках у найспримітивізованішому вигляді виявляється згадувана вище поняттєва біда сьогоднішньої української історіографії: анахронічне ототожнення середньовічних і ранньомодерних соціологічних категорій з їхніми новочасними аналогами. Це пересмикування — на перший погляд невинне, бо нібито суто фахове — розв'язує руки авторам підручників, уможливлюючи прозорі паралелі з добре знайомими їм часами комуністичного режиму: наприклад, школяр дізнається, що «політика уряду Речі Посполитої відносно України... була настільки послідовною й цілеспрямованою, що на середину XVII ст. виникла загроза етноциду»7.

 

 

 

 

 

 

 

7 Тут і далі цитовано різні підручники, загалом у цій статті наведено цитати з усіх 14 проаналізованих праць. Курсиви скрізь мої. — Н.Я.

 

 

 

 

 

 

 

Заходи «уряду Речі Посполитої» на впровадження цих людожерних намірів виявляються напрочуд схожими з політикою перемішання народів Суслова: «Польський уряд заохочував переселення в українські землі польських ремісників і купців та німецьких колоністів, щоб за їх допомогою закріпити своє панування». (Автори цього пасажу «чули грім, та не знають, де він»: насправді йдеться про поступ урбанізації, що на початкових етапах реалізувалася через надання ексклюзивного «німецького права» групам колоністів-переселенців із німецьких земель; згодом — у вигляді маґдебурзького права — це поширювалося на мешканців українських міст «різних націй», що, звичайно, не виключало міжетнічних і міжконфесійних конфліктів всередині міської громади.)

 

Подібно до радянських «денаціоналізаторів», «католицька церква і Польська держава насаджували латинську та польську мови, позбавляючи народ його рідної», а тим часом «польська шляхта планомірно і цілеспрямовано насаджувала українському населенню католицизм, забороняла вживати українську мову в установах та учбових закладах» (щодо «заборони на мову» — то тут можна тільки руками розвести, бо джерело цього «відкриття» — цілком у фантазії авторів; щодо «католицизму» — то, як можна здогадуватися, вони розуміють під ним унійне православ'я, котре, по-перше, «католицизмом» не є, а по-друге — таки встигло себе «історіографічно реабілітувати», чого автори якось не догледіли).

 

Такий «нестерпний колоніальний гніт» (реґулярно повторюване кліше) закономірно призводив «до загострення національно-визвольної боротьби» (таке саме кліше). Далі, цілком у дусі комедійно відомих закономірностей «назрівання» революційної ситуації серед широких мас»8, формулюються «характер, завдання і рушійні сили Визвольної війни»:

 

«Визвольний рух українського народу в першій чверті XVII ст. підготував сили для рішучої боротьби проти шляхетської Речі Посполитої, визволення України від іноземного панування. [...]

 

 

 

 

 

 

 

8 Пор. у згаданій вище рецензії: Яковенко Н. У кольорах пролетарської революції. — С. 61-67.

 

 

 

 

 

 

 

Основною рушійною силою в боротьбі було українське селянство — найбільш безправна маса населення, що й виявила найбільшу активність у боротьбі за своє соціальне та національне визволення. Поряд із селянством стояли козацькі низи, міська біднота й частина нижчого духовенства». (Тут іще один кумедний анахронізм, спричинений уже «зміною віх» у сьогоднішній офіційній історіографії, де «основною рушійною силою» проголошене козацтво9).

 

«За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним і антифеодальним. Рушійними силами Визвольної війни були ... [далі див., як вище. — Н.Я.]. Головною метою, що всіх об'єднувала у боротьбі, була ліквідація польсько-шляхетського панування в Україні».

 

Не випали з арсеналу наших авторів і такі шановані в радянській історіографії категорії, як «зміст» та чітко окреслені «завдання» боротьби, щоправда — дещо змодифіковані на користь нових пріоритетів:

 

«Зміст національно-визвольної війни полягав у розв'язанні завдань: знищенні польського панування, створенні в етнічних межах України власної держави, відстоянні національної незалежності, ліквідації середньої і великої власності на землю, скасуванні кріпацтва й утвердженні козацького типу господарювання». Сформульовано, як бачимо, з незабутньою чіткістю, властивою програмним документам КПРС.

 

Зі стереотипу поляка-окупанта, який, немов магніт, скупчує довкола себе народний гнів, випливає наступний, другий за частотністю повторень стереотип: Польща та Україна — засадничо окремі, нічим, окрім ворожості, не пов'язані політичні, соціальні та культурні організми.

 

На словесному рівні це реалізується у той спосіб, що, наприклад, усі конфлікти козаків із коронними загонами тлумачаться як війни проти «польського війська», очолюваного «польським гетьманом». Згадане військо постає з контексту оповідей не інакше, як щось принципово відособлене й вороже Україні, ба навіть як окрема від українців сила у спільній боротьбі з татарсько-турецькими нападами: поразки під Цецорою зазнає «польське військо», зате перемога під Хотином стала можливою завдяки тому, що «польському війську» допомогли козаки Сагайдачного.

[DOBERMAN]

Продолжение:

 

Коментуючи цей справді геройський в Історії козацтва епізод, мушу все-таки нагадати, що козаки не «допомагали», а билися в складі армії Речі Посполитої, половину якої становило «польське» (себто коронне) військо — до нього входило щонайменше з десяток українських етнічних формувань, а половину — «литовське» (з теренів Литви та Білорусі) та наймане німецьке10. Не стомлюватиму читача оповіддю про засади комплектування коронного війська і про відсоток у ньому етнічних українців — особливо в прикордонних (так званих кварцяних) загонах, із якими, до речі, й стикалися переважно козаки під час збройних виступів. Нагадаю лише, що своєю «милою отчизною» козаки вважали таки Річ Посполиту, а не Україну, про що автори могли б дізнатися, якби не полінувалися заглянути бодай у хрестоматійні вірші «на зацний погреб» Петра Сагайдачного. Втім, польське/наше категорично протиставляється не лише в козацькій сфері життя. Наприклад, навіть серед уповні лояльних — на відміну від козаків — міських братчиків точилася, як не без подиву можна прочитати в одному з підручників, боротьба «двох ідейних течій щодо відносин з Польщею» — компромісної і збройної. Синдром Польщі як «ворожої країни» породжує такі, можливо неусвідомлювані, лексично-смислові штампи, як ось цей заголовок до підручникового розділу: «Українські землі у складі Литви та під владою Польщі». Ще один приклад: про Польщу говориться як про зарубіжжя, іншу державу: «Багато відомих церковних і культурних діячів України закінчили зарубіжні вищі навчальні заклади. Так, у польській Замойській академії навчалися Касіян Сакович і Сильвестр Косів». Залишається хіба додати, що через «зарубіжну» Замойську академію за весь час її існування (1595-1784) пройшли сотні українців, і то якраз тому, що вона була «своя» — близька територіальне, дешева, індиферентна в конфесійному плані й демократична за складом11.

 

 

 

 

 

 

 

10 Див. компут війська під Хотином: Podhorodecki L., Raszba N. Wojna okocimska, 1621. — Kraków, 1979. — Aneks, s. 333-339.

 

11 Пор. списки студентів: Album studentów Akademii Zamojskiej. 1595-1781 / Opracował H. Gmitcrck. — Warszawa, 1994. Див. також сумарну вибірку числа студентів з Київщини (зауважу — представленої в Академії набагато скромніше, ніж територіальне близькі до Замостя Волинь і Галичина): Gmiterek H. Młodzież Kijowszczyzny w Akademii Zamojskiej (1595-1784) // УАЩ. — K., 1999. — Вип. 3/4. — C. 230-241.

 

 

 

 

 

 

 

Трапляються і крутіші засоби навіювання згаданого синдрому «ворожої країни». Приміром, в одному з підручників у рубриці «Документи», яка завершує оповідні розділи, наведено «Історичну пісню про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Острянина», нібито записану 1928 р. Прикмети радянських часів у цій «народній пісні» видно неозброєним оком, проте вона такою мірою суголосна інтенціям автора (додам: за дослідницьким фахом — джерелознавця!), що він не вагається назвати цей текст піснею, «в основі якої лежать реальні події», і навіть уміщує його серед автентичних документальних джерел. Ось характерні пасажі з цієї «історичної пісні», які, гадаю, не потребують коментаря, особливо в частині вибору «геополітичних орієнтирів»:

 

 

 

 

Знайшов Павлюк побратима

 

Орла Остряницю,

 

Що не раз пускав із ляхів

 

Шляхетську кровицю [...]

 

Та й повів свій кіш

 

Отаман Остряниця

 

У московські землі,

 

Щоб там поселиться.

 

Уклонився Остряниця

 

Воєводі Білогородському,

 

Та все ж таки не смердючому

 

Ляхові Потоцькому.

 

 

 

 

А ось як закликає школярів до подорожі в минуле підручник, що виграв конкурс у програмі «Трансформація гуманітарної освіти» Міжнародного фонду «Відродження»:

 

«Давайте й ми сьогодні помандруємо до уявного дерева нашого народу, дерева пам'яті. Уявімо себе очевидцями подій, що відбувалися тоді, коли, як пише автор Літопису Самовидця, «все живе піднялося в козацтво». Самовидець тільки констатує причини козацького повстання, а інший літописець — Григорій Граб'янка — пише про них образно. Послухайте його розповідь про те, чому Хмельницький повстав проти поляків. [Далі опускаю Граб'янчині пасажі про утиски козаків маґнатами, наводжу лише знаменитий завершальний акорд цього образного фраґмента, прокоментувати який автор підручника не вважав за потрібне, отже — сприймав за «підтверджену джерелом» правду?!] «...Хіба могли фараони у тортурах з поляками зрівнятися? Ці ж дітей у казанах варили, груди жінкам деревом припікали та всілякі інші біди творили».

 

Як бачимо, залишається хіба що привітати читача з поверненням нашої історичної свідомості до щабля «Історії Русів»: її автор 200 років тому теж апелював до створених похмурою фантазією Граб'янки бідолашних діток, що їх «безбожні поляки» варили в казанах.

 

 

 

 

Окреслені вище два стереотипи, немов рама, тримають на собі всю канву шкільної української історії XIV-XVII ст., а стосовно Правобережної України — ще й XVIII ст. (щоправда, оповідь про Правобережжя традиційно обмежується цинічно інтерпретованими гайдамаччиною і опришківством, але це вже тема іншої розмови). В такій історії — войовничо антипольській (адже на цьому будується її виховна героїка) — звичайно ж, самою логікою оповіді не передбачено бодай найменшого натяку на те, що сусідні етноси зі схожою мовою та звичаями, силою випадку поселені під одним державним дахом, таки мусило щось єднати, як-от: оборона степового прикордоння, рицарський етос, форми міського життя, канони політичної культури еліт, звичаї щоденного побуту, приватні родинні зв'язки, спільний тип освіти й багато іншого.

 

На цьому тлі ледь не революційним проривом виглядають, кілька щойно зароджених (в останні роки) новацій, і їх поява дозволяє дивитися у майбутнє з деяким оптимізмом. Маю на увазі:

 

• примирливе ставлення до церковної унії як спроби діалогу православних і католиків (вочевидь прищеплене зарубіжною історіографією);

 

• спокійну (а не істеричну, як досі) оцінку Люблінської унії12;

 

• визнання за Польщею ролі моста між Україною і «справжнім Заходом» — терену, через який в Україну проникали «ідеї гуманізму та реформації» (втім, цей сюжет поки що належить до рідкісних і покликаний радше доводити «західність» української культури);

 

• визнання права на існування в давньому українському письменстві латино- і польськомовної спадщини, створеної авторами різної конфесійної належності (тут врешті отримала перемогу акція істориків літератури, започаткована в 60-70-х, коли була бурхливо «натуралізована» література польсько-українського пограниччя; щоправда, часами не обходиться без наївної «приватизації» чужого, але все-таки йдеться не про те, що розділяє, а про те, що спільне).

 

 

 

 

 

 

 

12 Принагідно не можу втриматися від зауваження, що з приємністю натрапляла у багатьох підручниках на цитати — щоправда, без лапок — із моєї популярної статті у «Київській Старовині» під назвою «Здобутки і втрати Люблінської унії», і це остаточно переконало мене в корисності науково-популярного жанру.

 

 

 

 

 

 

 

Підсумовуючи, можна сказати: становище загалом хоч і не дуже втішне, але й не безнадійне. Обидва аґресивні стереотипи в сприйнятті Польщі й поляків мають прозору підкладку, обумовлюючись тягарем застарілих історіографічних і світоглядних штампів; тим часом в очах молодшої — більш незалежної, та й освіченішої — ґенерації дні цих штампів таки злічені. З іншого боку, тяжіння до «героїчної історії» — це неминуча данина часові від суспільства, яке ще не встигло поховати привиди минулого. Зміна поколінь, слід думати, і тут поставить інакші пріоритети перед істориками, і це рано чи пізно переплине на сторінки шкільних підручників. Принаймні, поява кількох цілком нових, поміркованих нюансів у ставленні до сусіда-поляка показує, що «процес пішов».

[DOBERMAN]

Она же:

Скільки облич у війни: Хмельниччина очима сучасників

http://litopys.org.ua/yakovenko/yak08.htm

 

Читаем.сс

[Master]

DOBERMAN

 

Ну ты попал... Я то пойму, а вот остальным изволь перевести... дословно :P

[Merzost]

DOBERMAN

Ну ты попал... Я то пойму, а вот остальным изволь перевести... дословно

ВО-во А то щаз как по китайски ответим тебе, будеш потом переводить :P

[Master]

DOBERMAN

 

Вы неоднократно употребляете в своей аргументации аналогии Сечи с береговым братством на Тортуге. На первый взгляд похоже, но существует ряд отличий, делающих, ИМХО, данное сравнение некорректным.

 

- у братства никогда не было общего руководства, все вопросы решались внутри сформированной уже партии, что делало его не способным на ведение ВОЙНЫ с каким либо государством и невозможным ведение его политики, чего нельзя сказать о Запорожье, которое по уровню своей организованности действительно можно считать государством. Приведите мне примеры хоть одного официального посольства на Тортугу...

 

- братство никогда не обладало собственной территорией, даже во время его расцвета Тортуга официально - французкая колония, в то время как территория Сечи - независима и границы ее обговорены в нескольких соглашениях с польским королем

[DOBERMAN]

Master

Merzost

Вокиал понимает!

 

Master

Вы неоднократно употребляете в своей аргументации аналогии Сечи с береговым братством на Тортуге. На первый взгляд похоже, но существует ряд отличий, делающих, ИМХО, данное сравнение некорректным.

 

Проблема очень глубока, и данный вопрос, я, думаю, станет темой еще не одного исследования.

[Merzost]

DOBERMAN

Вокиал понимает!

А-а-а О-о-о :o Тады ладно мы и так поймём

Хотя выглядит стрёмно

[Master]

DOBERMAN

 

Там "Вокиал понимает!"

 

Тааак... Влт и на форуме "блат" и "приближенность к определенным кругам" появляться начали... :P

[ManowaR]

Ой, Doberman, странная статейка, всё размыто, такое впечатление, что автор осторожно пытвается отстоять свою мысль. На до ладно, а почему бы не почитать кго-нить ещё, к примеру Грушевского или Субтельного или Яворницкого или они уже не авторитет?

[AlexMSQ]

DOBERMAN

Собсно ничего новгого сей опус не открывает...

[DOBERMAN]

Грушевского или Субтельного или Яворницкого или они уже не авторитет?

 

В их объективности я сомневаюсь.

[Master]

DOBERMAN

 

Там "Грушевского или Субтельного или Яворницкого или они уже не авторитет?

 

 

В их объективности я сомневаюсь. "

 

Аргументируйте, если не сложно, Вашу позицию по Яворницкому. До сих пор считал его наиболее объективным автором по данному вопросу.